МЕДУНКА ЛІКАРСЬКА
Українська назва: Медунка лікарська.
Латинська назва: Pulmonaria officinalis L.,
Російська назва: Медуница лекарственная.
Народні назви: легенева трава, смоктунчики, щемелина, воловий язик, дзвоники,
Схожі види: медунка темна (неясна), медунка м’яка,
Коротка біологічна характеристика: Багаторічна трав'яниста рослина, 15—20 см заввишки, з повзким кореневищем. Рослина шершава. Прикореневі листки серцевидно-яйцевидні, загострені, з крилатим довгим черешком, верхні — сидячі. Стебло пряме, виростає від кореневища. Квітки на коротких ніжках у завійках, зібрані на верхівці стебла в щиток. Віночки квіток відпадають, вони лійковидні, спочатку червоні, потім блакитнувато-фіолетові. Росте в широколистяних лісах, садах, на узлісся. Цвіте переважно із середини квітня до середини травня.
Хімічний склад: Трава медунки містить: вітамін С, каротин, рутин, дубильні речовини, слизу, кремінну кислоту, мінеральні солі - багато йоду, кремній, калій, марганець, залізо, сліди алкалоїдів.
Трава медунки має протизапальні, обволікаючі, пом’якшувальні, сечогінні, кровоспинні та ранозагоюючі властивості.
Застосовується в народній медицині багатьох країн а також як корисна приправа до весняних салатів.
Що і коли заготовляють: Переважно збирають і сушать надземну частину (траву) рослини під час цвітіння (кінець квітня-початок травня). Для лікування онкологічних недуг, захворювань щитовидної залози та хвороб крові використовують напари та відвари всієї рослини (з корінням) або сік трави змішаний для консервації пополам з горілкою. В деяких випадках використовують і сам корінь рослини в суміші з іншими засобами. Корінь збирають восени.
Використання в офіційній і народній медицині
Медунка лікарська, медунка темна (неясна), медунка м’яка мають однакове застосування в народній медицині.
Про застосування медунки в народній медицині говорить вже сама її латинська назва. І народна назва «легенева трава» вже підказує нам, що народ зауважив лікувальні властивості медунки при лікуванні легеневих хвороб. І це підтвердилося багатовіковою практикою народної медицини. Медунка з успіхом використовується в народній медицині при лікуванні запалення легенів, бронхів, бронхіальної астми, запаленні піднебіння та слизової оболонки дихальних шляхів. При цих хворобах а також при хрипах в грудях, як відхаркувальне і навіть при туберкульозі легенів, в тому числі в дітей, використовують сік рослини, законсервований від скисання горілкою в пропорції 1:1. Пють такий сік до одужання по чайній ложці зранку і вечором за 20 хвилин до їжі. Якщо ж немає заготовленого соку та можна приготувати напар із сушеної трави. Рецепт простий: 1 столова ложка трави заливається стаканом окропу, настоюється і випивається протягом дня по 50 мл перед їдою. При важкому перебігу хвороб дозу можна збільшити вдвоє, тобто робити напар чи відвар (варити 10 хв.) із 2-х столових ложок трави, збільшивши відповідно і кількість води.
А ось відомий досвідчений травник із Башкирії Рим Ахмедов найбільше наголошує на кровоочисних та кровотворних властивостях медунки. В своїй книзі «Одолень-трава»(стор.40) він так відзивається про медунку: «За моїми спостереженнями, при різних видах захворювань крові, в тому числі і білокрів’ї, неможливо обійтися без медунки. Цей весняний первоцвіт … на диво багатий кровотворним комплексом мікроелементів: залізо, калій, кальцій, мідь, ванадій, титан, срібло, кремній і т.ін., а саме головне – оптимальний вміст солей марганцю. Весь цей комплекс збагачує і поліпшує склад крові. Кожної весни протягом 3-4 тижнів, відпущених на цвітіння медунки, необхідно кожній, навіть практично здоровій людині, їсти свіжі салати з неї … ,- це найкраща профілактика захворювань крові.» При хворобах крові використовується напар, відвар трави, законсервований сік. А ось при такій прикрій хворобі крові як тромбоцитопенія медунка використовується в комплексі з іншими травами: використовують порошок з насіння кунжуту в складі з кропивою дводомною, корінням медунки лікарської, плодами глоду, шипшини, коренями і кореневищами родовика лікарського в співвідношенні 2:2:4:2:4:2. Все змішати, потім 2 ст.л. суміші залити двома стаканами води і кип’ятити на малому вогні 5 хв. Настоювати 4 год. Пити по 50мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди.
Медунка має значні протипухлинні властивості. Зокрема напари та відвари рослини або законсервований горілкою сік трави застосовуються при раку різної локалізації та інших онкологічних захворюваннях, в першу чергу, коли це пов’язано із захворюваннями крові.
Сік треба пити хоча б 3-5 місяців по чайній ложці зранку і вечором до їди. Для цього знадобиться заготувати біля 2-х літрів соку (1 л соку + 1 л горілки). Безумовно, що при лікуванні онкологічних хвороб не слід покладатися на одну медунку чи якусь іншу лікарську рослину, лікарські гриби чи щось інше. Тут необхідний комплексний підхід.
Завдяки дуже багатому вмісту різних мікроелементів медунка сприяє благотворний вплив на всі ендокринні залози, нормалізує їх функції, зміцнює імунітет, посилює захисні сили організму. Добре медунка допомагає при хворобах щитовидної залози, особливо при її гіпофункції, при анемії. Завдяки тому, що медунка очищує кров та регулює її склад, вона допомагає при псоріазі, вітиліго, золотусі, карбункулах, фурункульозі, екземі, червоному плоскому лишаю, гнійних ранах, наривах, вірусних шкірних захворюваннях. Тут можна застосовувати як внутрішньо так і зовнішньо напари та відвари рослини. При геморагічному діатезі медунка використовується в суміші з іншими рослинами, аналогічно як при тромбоцитопенії.
Медунка має хороші протизапальні та в’яжучі властивості. Тому її з успіхом використовують при багатьох хворобах шлунково-кишкового тракту, зокрема при запорах, діареї, геморої, запаленнях та засміченості шлунку та кишечника, різях в животі. Застосовується медунка і при хворобах нирок та сечового міхура. Вона є хорошим діуретичним засобом. Препарати її вживають при запаленні нирок та сечового міхура, каміннях нирок та сечокам’яній хворобі. В цих випадках можна пити як законсервований сік трави так і напари рослини. При носових кровотечах закапують в ніздрі свіжий або консервований сік трави.
Відваром трави медунки споліскують волосся для покращення його росту та при випадінні.
Трава медунки в суміші з іншими рослинами використовується при білях у жінок, зокрема суміш кореня медунки (зібраного восени), пелюсток троянди культурної і квіток ромашки (кожного по 1 столовій ложці), і трави звіробою (2 столових ложки) варити у 1,5 л води 20 хвилин (рахують від початку кипіння), настоюють півгодини, проціджують і гарячим відваром проводять двічі на день спринцювання піхви при білях у жінок.
П’ють відвар трави медунки також при жіночих запаленнях.
В дітей напар чи відвар трави медунки стимулюють ріст.
Препарати з медунки:
1. Відвар рослини: Взяти 1 столову ложку сушеної рослини, залити склянкою води, довести до кипіння та варити на слабкому вогні 10 хвилин. Зняти з вогню та остудити під кришкою. Випити цей відвар рівними порціями за 3 прийоми протягом дня (до сніданку, обіду та вечері) за 20 хвилин до їди. При важкому перебігу захворювань дозу можна збільшити в 2 рази, тобто варити 2 столові ложки рослини на 2 стакани води.
2. Напар рослини: Взяти так само ложку сушеної рослини, залити стаканом окропу і настояти під кришкою до охолодження. Випити за день рівними порціями за 20 хвилин до їди.
3. Сік трави: Весною під час цвітіння зібрати надземну частину рослини, помити під проточною водою, підсушити, щоби вода стекла, перемолоти м’ясорубкою і відтиснути сік. Перецідити сік через кілька шарів марлі і змішати в пропорції 1:1 з горілкою для попередження скисання. Зберігати в темному прохолодному місці. Вживати від 1 до 2-х чайних ложок в день до одужання.
4. Корені рослини. Збирають восени, в жовтні місяці. Корені відділяють від трави, миють в проточній воді і сушать при температурі 30-50 градусів. Зберігають в паперових пакетах або картонних коробках в сухому прохолодному місці.
Протипоказання при використанні, сумісність, побічна дія: медунка практично не має протипоказань та нешкідлива для організму. Тому в рекомендованих дозах її можна пити тривалий час, особливо при онкологічних недугах. Однак якщо приймати міцний відвар натщесерце, то може викликати нудоту. При атонії кишок зі стійкими запорами не варто користуватися медункою тривалий час. Дітям та вагітним також не протипоказана.
З повагою, Роман Савчишин